«Запізнілий цвіт валінурії» — науково-фантастичний роман українських радянських письменників Анатолія Григоренка й Олега Кузьменка. Уперше в скороченому вигляді розпочав друкуватися в 1970 році в журналі «Знання та праця». Роман вже був підготовлений до друку та включений до плану одного з видавництв на наступний рік, проте тогочасна цензура заборонила друк книги, тому наступна публікація роману відбулась уже в період перебудови, в 1989 році в журналі «Дніпро», а повністю роман вийшов окремим виданням у 1990 році у видавництві «Молодь» тиражем у 30 тисяч примірників.
У романі розповідається про те, як за допомогою анабіозу людина з кінця ХХ століття потрапила у кінець XXV століття, проте не зуміла сприйняти моральні принципи майбутнього, що закінчується трагедією. На думку деяких літературознавців, «Запізнілий цвіт валінурії» є першим українським антиутопічним романом.