"Криза психоаналізу" – одна із знакових робіт великого німецького філософа-гуманіста та соціального психолога Еріха Фромма, вченого, який революціонізував психоаналіз і створив нову теорію, протилежну фрейдистській. У цій роботі, що зробила величезний вплив на розвиток сучасної філософії, педагогіки і навіть літератури, автор аналізує "сексуалізацію" психології Фрейдом та його численними послідовниками - і одночасно "соціалізацію" філософії Марксом та його послідовниками - та розвиває власну концепцію становлення та розвитку людської особистості, на яку однаково впливають свідоме і несвідоме, загальне – і приватне.