Більшість психоаналітиків у двадцяті роки минулого століття дотримувалися думки, що маленькі діти не підлягають аналітичному методу лікування. У Мелані Кляйн таке положення справ явно викликало сумнів — вона вважала, що замість того, щоб відмовляти цим пацієнтам, варто було змінити метод. На цьому шляху вона зробила три геніальні відкриття. Перше було в винайденні психоаналітичної техніки гри: вона побачила в цій спонтанній активності будь-якої дитини еквівалент снам, а отже, торну дорогу та доступ до несвідомого своїх маленьких пацієнтів. Друге: вона зуміла показати, що Едіпів комплекс і Супер-Его виникають із перших етапів розвитку психічного життя, тобто задовго до того віку, до якого відніс їх появу Фрейд. Третя: вона відкрила, що дитина в три роки та чотири місяці від роду здатна до перенесення, який може бути інтерпретований, що дає змогу провести психоаналітичне лікування. Кілька справжніх революційних статей, які становлять цю книгу, заклали фундамент дитячого психоаналізу.