Ця книга турбує й турбує, тому що в ній, як у дзеркалі, ми постаємо іноді в досить непривабливому світлі. Вона — звернена до кожної вимоги стати кращою, стати вищою від звичного образу себе, зітканого із самовлаштування та самовиправ: стати гідним того первородства, яке як запорука життя вічної Бог подарував людині.
Ця книга заохочує і заспокоює, тому що в ній немає традиційного для містичних осяй «страху Бога»: не засмучуючи людину, хай яким би був її вибір, Бог показує їй шлях доsu.